Про вагітність в Австралії.

березня 14, 2012Австралія, Дітки, Мігранту на замітку

Цей пост я планувала написати троха раніше, але як завжди життя сповнене пригод та несподіванок. В нас сталось багато змін: приїхали ще одні, такі самі як і ми, емігранти зі Львова (ура, діаспора розростається!!), ми змінили квартиру – переїхали в тихіший та зеленіший район і нарешті маємо балкон. Ну і сама головна зміна в житті – народження синочка.

Отож про вагітність, медицину і враження. Вся медицина в Австралії поділена на державну і приватну. Нам пощастило (з типом віз) мати право на державну (безкоштовну).  Отож перші 12 тижднів вагітності жінка закріплена за GP (так би мовити терапевт), він проводить всі аналізи і на 12 тиждні пише направлення в лікарню де і будуть проходити пологи. Далі всі огляди/консультації проводяться в лікарні акушеркою (причому вона може бути кожного разу інша). Після першого походу в лікарню повернулась з цілою сумкою «макулатури», тішило, що частина книжок/брошур була цікава і до того ж, спонсорована державою.

baby-1.jpg
…далі »

Пошуки роботи

листопада 9, 2010Австралія, Мігранту на замітку

Після того як винайняли квартиру, ми взялись за пошуки роботи. Процес за задумом мав бути простим: заходиш в нет, шукаєш ваканції, відсилаєш резюме, тобі відзвонюють і запрошують на співбесіду. Не тут то було… Займались пошуком в бібліотеці – халявний нет, зручне робоче місце, ну і гарно там дуже. Я довго передивлялась пропозиції, шукала я QA ваканції, але хотілось таке щоб мені цікаво було (не хочеться робити якусь рутину). Знайшла я підходящу вакансію і відправила резюме. Довольна своїм вибором почала чекати дзвінка.

Рекрутери в Австралії не закріплені за фірмами, як я звикла до цього на Україні, а працюють незалежними агенціями. Їхня задача знайти для фірми підходящого кандидата, якщо його візьмуть на роботу, вони отримують відсоток. Тому інформація в неті яку подають рекрутери дуже часто міняється або є неактуальною так як одна компанія зазвичай співпрацює з багатьма рекрутерськими агенціями.

Звичайно мені ніхто не подзвонив. Наступного дня я відправила ще 2 резюме. Ніхто не дзвонить. Кожного дня відправляю 2-3 резюме на різні ваканції з різних сайтів. Вже не хочу щоб робота була цікава, хочу щоб була хоч якась. І ось він, дзвінок!! Біжу до телефону, з почуттям самовдоволення. І тут… помилились номером. Це ж треба!?!? В такий час… Розчарована собою вирішую вписати в резюме все що я вмію робити, всі очевидні дрібниці які «ітак понятні» пишу прописом. Відсилаю. Дзвінок. Є ваканція але в іншому місті. Відмовляю, але тішусь що є прогрес.

Потроху почали дзвонити (звонять рекрутери), я кщо після телефонної розмови вони бачуть що підходиш по досвіду то запрошують до себе на співбесіду. Проходиш співбесіду в рекрутерів – якщо підходиш, вони звязуються вже з потенційним роботодавцем і організовують співбесіду. Після співбесіди дзвониш до рекрутерів, кажеш чи тобі подобається робота яку пропонують, так само рекрутерам  дзвонить роботодавець і каже чи підходиш їм ти. Якщо все добре то запрошують на другу співбесіду (фінальну). Про зарплату ти говориш тільки з рекрутерами і це в їх інтересах вибити тобі більшу зарплату так як вони будуть мати з того певний відсоток (нажаль незнаю який).

Таким непростим способом я отримала пропозицію від однієї кантори (не дуже цікава робота) і була в кількох днях від отримання іншої (на яку я дуже хотіла попасти). Після співбесіди з другою я була як Том з мультика Том і Джері в якого від самого вигляду мишки слюні текли ))

І ось він, офер!!!  ЮХУУУ!!

Приблизно такий вигляд в нас з вікна офісу.

work-view.jpg


Copyright © Бути мною. All rights reserved.