І знову новосілля
Загальне листопада 18, 2014Після кількох місяців в моїх чорновиках нарешті доредаговую та поблікую ше один допис 🙂
Ми знову переїхали! Хух, наскільки то все непросто, ще й з дитиною. Найпроблемніша частина – це садок. Чесно кажучи, саме через цей пунктик моїм батькам довелось так надовго тут затриматись. Адже черги в садочок ще ті. От зараз біля нас буквально 200 метрів є садок, а влаштували малого в той що за 4 км від дому бо просто місць нема і черги на наступний рік вже забиті. Район наш зараз далі від центру ніж попередній, тому і мені і Петі до роботи дальше. Ось мапа:
-
1 – дім
-
2 – садок (4 км від дому)
-
3 – Петіна робота (9 км від дому)
-
4 – моя робота (16 км від дому)
Але зато ми зараз близько до пляжу! Всього 25-30 хв пройтись і ти вже на чарівному узбережжі. Отак тиждень працюєш а на вихідних здається що зовсім в інше місто потрапив – з купою туристів, запахом кокосового лосьйону для загару і морозивом.
Ще нам набагато ближче, ніж в попередній квартирі, до кафешок, супермаркетів, почти та бібліотеки.
Думаю про мінуси переїздів всі добре знають – запаковування, розпаковування, зміна адреси у всіх установах (доречі тут всюди вказуєш аднесу де живеш а не де прописаний) і т.д. Але є і плюси. І основний, як на мене, це «чистка» і перепріотеризація всіх потрібно-непотрібних речей. Ми от вже досить давно як переїхали але ще досі займаємось саме цим пунктом. Так би мовити розтягуєм задоволення 🙂
от на рахунок вказування не місця проживання, а місця реєстрації, вважаю найбільшим абсурдом у нас. на що він розрахований не відомо, щось на зразок фіктивної адреси, шукай вітра в полі як кажуть ))
Юля, Ви стільки раз міняли місце проживання ( навіть у Львові) що, мабуть можете поділитися досвідом, які покупки – непотріб. А ще, по карті Твоя робота, як на іншому березі? А щодо садочка, я ото щось подумала, може то вже записуватися на чергу в школу, ну щоб встигнути куди хочеш. А “чистку” речей, мабуть нелегко робити, бо це не просто річ, але і якісь спогади.
Well you won’t be changing your address so often now, will you? 🙂
Все дуже просто якщо є щось чим ви за рік не користувались: техніка, одяг, косметика, посуд – це все непотріб 🙂
З школою легше – там по місцю проживання, місця точно є, і записуватись максимум за рік 🙂 Так що в школу нам буде просто через дорогу.
Вітаю з черговим переїздом – пригадую з котроїсь з твоїх давнішніх статей що то далеко не перший 🙂 Файно вам облаштуватись на новому місці! А з тим що те чим рік не користуєшся – це непотріб – я цілком згідна! Для мене і піврічне правило спрацьовує )
Ого, ти молодець! Я ще до піврічного не дійшла… це ж скільки суконь які тільки раз в рік вдягаєш…покищо шкода =)
після першого переїзду в нас з’явилось правило — поки хата не своя нєфіг купувати зайве. лише необхідне. а для таких „шопоголіків“ як ми, то це і не складно : ) переїжджали саме через його роботу. офіс переїхав. і нам тут так сподобалось, що лишились і на другий рік
Я думаю в якраз в тому і прикол – як тільки своя то тут же хлам починає накопичуватись. Тому правила певне мають бути однакові незалежно своя чи ні. Звісно в своїй вже більше хочеться всякої красоти, там картин та стінах і т.д.
якшо мені шкода щось викинути, то я спочатку його ховаю на півроку на “особливу” поличку 🙂 а коли перебираю наступного разу “особливу” поличку, то вже 100% викидая, якщо так ні разу й не згадала про ту річ. І взагалі – головне не починати непотріб розглядати і не придумувати “як би то його можна було використати?”, а то стіко всього стає потрібним…
ой яка то правда, останній коментар))) Котик дуже вцільно пише – головне не розглядати непотріб)))
а переїзди то завжди нові враження)))
Це так 100% в точку з розгляданням і придумуванням. Ато все починаєш думати що б то зробити чи як то використати той ту чи іншу річ, а придумати то не проблема, а от до діла дійти!
Я вибачаюсь ,але хочу тут вставити своїх 5 копійок .Це щодо непотрібних речей .Вони є в кожного ,хоч якби не економив ,або стримано не відносився до покупок .
І так якщо , щось таке є в хорошому стані .Це особиста моя думка ,то не жаліти і не ховати по полицях ,і не викидати – це головне ,а подумати і з доброю душою і з легкістю віддати біднішій людині. Яка в міру своєї скромності ніколи не попросить і нескаже що ,щось немає.То треба це відчути. То вона з радістю користувалася б цим виробом і дякувала Богу за так званий дарунок .А вдячність вже можна буде відчути на собі .Бо все повертається — бумерангом ,ви з добром і добро обовязково повернеться , навіть тоді коли його не чекаєш .