Ну от, хочу пожалітись на свою вагу – той девайс що важить людей. Як тільки я на неї стаю, вона мене розчаровує. Стільки вже часу моя вага (та що маса) стоїть на місці. І коли я думаю «ну зараз вже точно схудла», вага не міняє попередньої позначки, і, як результат, приходить розчарування. Думаю, раз я так стараюсь і нема результатів то нащо взагалі старатись? От піду і наїмся всім (а наспавді собі) на зло!
Але вчора я задумалась: нащо мені взагалі знати вагу? Люди взнають щоб самим потішитись і з іншими поділитись якщо скинули пару кіло, але ж скільки з тих разів що ми стаємо на вагу ми скидаємо? Здебільшого набираємо ябо вага на місці, і знову ж таки, як результат – розчарування.
Ітак по одязі і по собі відчутно схуд чи набрав. То навіщо чекати щоб вага тобі сказала якщо ти і так знаєш?
До того ж, кілограм для людини ростом 1.7м це зовсім інше ніж кілограм для того хто ростом 1.5м. І кілограм сала, та кілограм м‘язів це також різні поняття, хоч і та сама вага. Тобто навіть точне понятта кілограма є досить відносним.
Ось такими думками прийшла я до висновку не важитись. Думаю, рік без ваги під ногами пройде не гірше ніж з нею. Принаймні буду менше розчаровуватись та псувати собі настрій. Ось такий от експеримент: вага – зайва.