Україна – частина 3. Враження.

Після того як ми понад рік не були на “рідній землі” всі маленькі зміни, і навіть просто речі від яких відвикли, стали дуже помітними. Як то кажуть: до доброго звикається швидко.

Почну з хорошого. Львів змінився в кращу сторону. Став чистіший і дороги поремонтували (ну тут ще багато роботи з дорогами але за рік різниця одразу помітна). Побільшало автобусів – я більше люблю автобуси бо маршрутки не такі комфортні і чисті. Поставили класні дороговкази до визначних місць та архітектурних памяток.

От і все, нажаль всі хороші враження закінчились …

Наші негативні враження почну з найшокуючого для нас – поведінки на дорогах.

Це кошмар, я не знаю яким словом назвати те що відбувається на дорогах. Причому, здається, що рік тому все було не так аж погано.. І це не тільки у Львові а й на Закарпатті, Волині і Франківщині та сама історія. Правила невідомо для кого існують…. І це нема значення чи ти в машині чи в автобусі, таксі чи в маршрутці. Всі водії сунуть одне на одного, в пробках відстань між автівками, таке враження що 5 мм, на кольці взагалі щось страшне твориться, і саме головне правило: чим дорожча машина тим більший “безпридєл” собі дозволяє водій. Ми навіть були свідками як один такий “красень” виїхав на високій швидкості на зустрічну смугу, а всі машини, в тому числі і фури, які їхали по зустрічній (тобто по своїй смузі) просто зїжджали на обочини щоб не потрапити в очевидну аварію.

Далі маршрутки… здається що час експлуатації в них давним давно вийшов. Але саме страшне це навіть не пліснява біля вікон а кількісь людей які в ті маршрутки влазять. Здається так і було раніше але дуже скоро відвиклось. Хочу розказати як в Австралії вирішили цю проблему. По-перше тут для проїзду потрібно придбати квиточки (типу карточок) які при вході в автобус треба пропікувати. Таким чином автобус знає скільки людей зайшло. Ну і в двохвідділному автобусі (гармошці) дозволяється проїзд не більше 15 стоячих пасажирів, заходить більше – автобус починає пікати і не дозволяє водієві їхати. Але такий випадок ми бачили тільки раз, так як автобуси ходять дуже часто.

Знову транспорт.. Так нам непоталанило що ні плацкарту ні купе не було, а все розписано по днях і плани поміняти було нереально, тому довелось їхати в загальному. Нам ще дуже пощастило, ми встигли “захопити” верхні полички. Наступне що я побачила в вагоні це здорового (на мій погляд здоровенного) таракана. Одразу нагадався той факт що напротязі життя людина увісні зїдає 3-х павуків. Думаю хто їздить поїздом Львів – Солотвино зїдає ще й добру жменю тараканів 🙂

Такий собі випадок. Зайшли в ювелірний магазин. Попросили перстень поміряти, не підійшов, сподобався інший, просимо поміряти інший, і тут продавщиця не роблячи жодного руху в сторону полички з виробами таким монотонним голосом каже: “Він з діамантами.”

Так то, виявляється не можна дивитись на вироби з діамантами коли ти приходиш в магазин в шортах і футболці а не у вечірній сукні! Я кажу НЕМОЖНА!

Ось це мабуть і були найпомітніші враження від деяких моментів перебування на Україні. Загальне враження що за рік в кращу сторону мало що  помінялось (здається що в селах та маленьких містечках стало ще гірше). Звичайно сумуємо за батьками рідними та друзями але більше хочеться щоб всі вони приїхали сюди ніж повертатись назад.

Так що не барітся, приїжджайте! Ну хоча б в гості 😉

15 коментарів “Україна – частина 3. Враження.”

15 коментарів

  1. То вона вам того колечка і не показала?????!!!!

    Є гарна новина з того всього 🙂 На наступний рік, в Україні мають закупляти автобуси і таке поняття, як “маршрутка” жителі великих міст мають забути.

  2. Дороги ремонтують до Євро 2012, а так би були ще гірші 🙂
    Дороговкази поставили, на скільки я знаю, ентузіасти, а не чиновники.
    “Так що не барітся, приїжджайте! Ну хоча б в гості” – Хотілося б сказати “Нєт, уж лучше ви к нам”, але таки краще ми до вас 🙂

  3. До Олі: колечка так і не показала… якось випрошувати вже і не було бажання 🙁

    А за автобуси то я якраз нещодавно в новинах десь читала і дуже з того тішусь!

  4. Так гарно все описано, маю наувазі загалом всі розділи сторіночки, аж самій хочеться пошвидше туди)

  5. Зараз мій комент буде дуже великий :)))))
    Завжди на всі речі можна дивитись двояко.
    Ясно, що після доброго важко дивитись на щось погане.
    Але мене дуже змінила молитва, яка звучить після служби Божої завжди в Михаїла “Боже Великий Єдиний, Нам України храни, всі Свої ласки і щедроти Ти на люд наш зверни …”, я зрозуміла, що мало хто вірить в Україну, молиться за неї і бажає позитивних змін. Ми завжди нарікаємо на те, що маємо. Насправді не так багато часу пройшло, щоб в нас все стало як в Європі або Австралії. Ми забули як це їздити в перероблених грузових маршрутках, бо теж вже звикли до кращого. Але якщо прослідкувати тенденцію то все змінюється, можливо не так швидко як нам хочеться, але зміни є і вони позитивні.
    З 2012 вже має бути нова схема траспорту у Львов з електронними квитками та GPS датчиками в автобусах, яку розробили французи, вже зявились нові автобуси, Львів взагалі став гарнішим буквально за 5 років.
    Відносно поїздів, то я теж колись зайшла в мукачівську електричку і подумала а що не можна поставити рідке мило тут. А потім щось подумала, що я 12 грн заплатила з проїзд зі Львова до Воловця, і думаю що я ще хочу за такі гроші, це не 150Є як в Європі. Маємо те, за що платимо.
    Поїхати завжди можна, а спробувати щось змінити набагато важче. Усвідомлюю, що крім друзів і батьків поїхавши втрачу щось важливе. Тому напевно обираю лишитись, намагатись змінити Львів на краще і молитись, щоб Бог обдарував Україну хорошим майбутнім, не Європейським, а своїм.

  6. 2Аліна – стала(була й залишилась?) патріоткою… Це дуже зворушливо таке читати. Надихає. А ось мене насправді дуже розчаровує те що відбувається, тому що на малу купку тих позитивних змін, які ти помічаєш, відразу навалється явно більша купка тих, що помічаю я. І вони далеко не приємні. Не буду перераховувати, згадаю лиш те що написала Юлія “в селах та маленьких містечках стало ще гірше”. Останнім часом все частіше звучить “90-ті повертаються”, так от – вони вже повернулись, просто у славному місті Львові, яке я так люблю, це не так сильно відчувається. Складно сказати щось однозначно про те що буде. А поки погоджуюсь із тим що в Україну треба перш за все вірити. А далі у кожного свої шляхи…

    А тим часом Юлії знову ж таки дякую за пост!

  7. До Slava: Дякую за гарні відгуки! Дуже надіюсь ти долучищся до покищо невеличкого кола моїх читачів 😉

  8. Ага, ми після кожної поїздки в Європу маєм такий депресняк – як там все файно і як тут все запущено. І теж би милили лижі. Але добре там, де нас нема. І так думаєш – а чого нам тут вже вж так бракує? Ну а зміни є – хоч і до Євро, а все ж робиться – і дороги і маршрутна система, і ІМАХ вже маєм свій :)…

    До Аліна – ти взагалі молодець – гарні слова! Ну і думаю твоїх зусиль у велоситуації Львова теж пішло немало.

  9. До Аліни: Ти правильно підмітила, кожен дивиться на речі з своєї точки зору.
    На рахунок цін це правда, ми вдвох заплатили в загальному вагоні зі Львова до Берегова так само як один з нас на звичайний обід в Сіднеї тратить. Австралія взагалі дуже дорога країна, але це все виправляє те що рівень безробіття дуже низький а зарплати високі.
    Звичайно я хочу щоб Україна мінялась, хочеться щоб звичайні студенти їздили за кордон подорожувати, щоб пенсіонери могли собі дозволити оздоровлятись в санаторіях.
    В нас фактично всі родичі живуть в селах і реалії такі що в людей з вищою освітою загальний дохід 2 + тис грн. на сім”ю де ще й є діти-студенти. Люди фактично виживають за рахунок городу, що означає крім роботи ще й важку щоденну працю.
    Ми свій вибір зробили і покищо не шкодуємо. Дай Бог щоб в Україні було ще багато ентузіастів і людей які в неї вірять щоб вона хай навіть помалу але впевнено крокувала вперед.

  10. До Viktor: дякую за відгук і цікаву дискусію. На рахунок розвитку України впевнена ще можна багато спорити і наводити купу за і проти, але тут, як то кажуть в кожного своя правда. Думаю більшість судить по тому що відчуває і переживає сам.

  11. До Talya: Нажаль у Львівському ІМАХ я ще небула, але кажуть класний 🙂

  12. Львівський iMax класний поки не Львівський не побачиш 😉 Нормальний iMax, нічо особливого у ньому не побачив.
    А правда завжди у кожного своя. Такі дискусії певно не варто розводити тут, соррі. просто зачепило, бо зара також в “мученіях”…

  13. До Viktor: Та чого ти, дискусія вийшла цікавою, принаймні мені так виглядає, але скільки б не спорити більшість все рівно залишається при своїй думці.
    А тобі бажаю щоб “мученія” пройшли швидко і який би ти шлях не вибрав щоб завжди був задоволений ним.

  14. Добре, що крім сумної частини-3 була ще частина 1 і 2 про всіх близьких і друзів, які залишились жити в Україні 🙂
    +1 аргумент на користь “приїждати до нас, в Україну, частіше”, незважаючи на всі місцеві негаразди! 🙂

    Взагалі, дискусія цікава.. Але й справді, кожен робить свій вибір, правильний для нього самого.

Залишити коментар